Не варто ображатися на козлів

У старовинному Козельці кілька днів тому на традиційному осінньому Соборному ярмарку відкрили нову туристичну принаду – пам’ятник козлу. Три з половиною метри дерев’яного символу селища спочатку викликали жваве фотографування, а через кілька днів скульптуру ледь не знесли  через таке ж палке обурення. Тих самих козельчан.

Люди нарікали на те, що «не може бути такий символ у славетного містечка», що «дивно мати козла  на гербі, коли назва походить від однойменної квітки», та й взагалі – прославилися на всю країну!

Між тим, дорікати слід, насамперед, собі – на те, що погано вчилися в школі, не цікавимося власною історією.

Бо козел з давніх давен прописаний у козелецькому гербі. Магістрат міста 29 грудня 1663 року отримав міську і війтову печатки від польського короля Яна Казимира, де викарбований козел з хрестом між роги.

І, навіть, після приєднання українських земель до Російської імперії на печатках Козельця деякий час використовувався старий – польський – герб міста з написам по колу: «Печать магістрату мест. Козелц».

Коли Козелець увійшов до Київського намісництва, то 4 червня 1782 року одержав новий герб, де «на червоному полі срібний козел, а на ньому золота держава з хрестом».

Майже так само виглядав і незатверджений герб 1865 року, до якого додали  «у вільній частині герб Чернігівської губернії – щит увінчаний срібною стінчатою короною і оточений золотим колоссям, з’єднаними Олександрівською стрічкою». В описі цього герба славнозвісний козел ретельно деталізований – «срібний козел з чорними очами, язиком і копитами».

Існував такий герб кілька століть, аж допоки у 1984 році виконком Козелецької міськради не вирішив: досить гордитися старовиною, і затвердив новий герб. Прямокутний із закругленням, він, на думку розробників, цим нагадував щит воїна Київської Русі. Зверху на синьому полі мав напис «Козелець», а на іншій частині червоного фону – квітку «козельці» золотавого кольору. Від якої, стверджувалося, і походить назва селища. А ще на тому гербі червоний і синій кольори символізували державний прапор УРСР, над квіткою серп і молот  – союз робітників і селян.

Тож, праві всі – і ті, котрі «за» козла, і ті, хто «за» квітку. Просто йдеться про різні герби. Можливо, існував би гербовий союз серпа і молота ще не одне десятиліття, але змінилися часи. А з ними  пріоритети і їхні символи.

Вважати козла гідним нинішнього пошанування погоджуються не всі козельчани. І в них є вибір. От, наприклад, ще півтора десятки років тому Нацбанк викарбував пам’ятну срібну монету, котра відтворює у мініатюрі інше козелецьке диво – Собор Різдва Богородиці.

Ну чим не гідний сучасний символ для восьмитисячного Козельця? Пережив війни і забуття, руїну і наругу – а який красень! Такої візитівки ще пошукати. Можна і герб намалювати з ним – все-таки краса житиме вічно.

І як всім відомо, що «Бальзак вінчався у Бердичіві», так може стати загальним місцем інформація, що « в Козельці цариця Єлизавета таємно вінчалася зі своїм фаворитом у соборі Різдва Богородиці». А такі припущення давно висловлюють історики.

От тільки що обрати символом – храм, козла чи квітку –  визначати козельчанам.

Олексій Чугуєв

(За матеріалами періодики. Фото з соцмереж)

Не варто ображатися на козлів
Оцініть матеріал!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *