«Без царя в голові» – реформа школи

З першого вересня в Україні офіційно і  скрізь  запрацювала система  Нової української школи. Кожен першокласник тепер вчиться саме за її стандартами. І вчитиметься ще 12 років.

У Міністерстві освіти пишаються нововведенням— меблі  і оргтехніку закупили,  ремонти в класах початкової зроблені. Тільки  вчися!

А як насправді, в житті?

Міністр Лілія Гриневич встигла ошелешити вітчизняних можновладців — попри виділене безпрецедентне фінансування у майже мільярд гривень — на практиці зиску з нього майже немає. Тому, що через суцільну бюрократію солідну освітню субвенцію  на місцях використали тільки на 44%.

До речі, тут Чернігівщина попереду, освоїли кошти на 85%. У деяких регіонах на заході та півдні країни  місцеві чиновники встигли використати субвенцію тільки на 10% і Нова українська школа там просто ще не починалася.

І, навіть там, де гроші є, немає оснащення

Попри замовлені та оплачені меблі з технікою, у багатьох школах Придесення ( котра, нагадаймо, попереду в освоєнні субвенції) тут досі чекають на обіцяне. Обласні і міські чиновники  стверджують:  все через непідготовленість постачальників, місцевих громад.

Начальник Управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації Микола Конопацький в ефірі «Чернігів:UA» зізнавався:

. Кошти ми розподілили на адміністративно-територіальні одиниці. Дали доручення, щоб у червні, до  відпусток, усі класні кімнати були підготовлені згідно з методичними рекомендаціями, відремонтовані. А тоді вже продовження закупівлі меблів, обладнання…

У тому ж таки ефірі директор іншої чернігівської школи розповідав, що для них постачальники теж не встигають доставити на початок навчального року деякі меблі та проектори.

Крім того, на сайті управління освіти Чернігівської міської ради і досі друкується перелік закупівель, які оформлюють школи в рамках підготовки початкової школи до роботи за новою системою.

Та не лише чиновники на місцях  винні. Немало проблем породило і  міністерство. Наприклад, на всю країну обурюється Миколаївщина, якій вже дорікали, що субвенцію вона використала тільки на 10%. Причина: кошти на отримання меблів і техніки саме міністерство запланувало їм використовувати  аж до жовтня.

Не все гроші на створення нового освітнього середовища отримали і на Придесенні. За словами вже згадуваного Миколи Конопацього, у вересні-жовтні мають надійти ще 7 млн грн. Тож, хто не одержав і чекає, той й досі без оснащення.

Немає обіцяних меблів та техніки і на Луганщині. Є проблеми на Сумщині.

Та парти і проектори ще не всі нестатки школи. Немає  підручників.

Без них лишилися не тільки  першокласники, яким, може, не так вони і необхідні зараз, а й учні практично всіх інших класів. У Міністерстві непереконливо виправдовуються — через ряд судових процесів між видавцями та МОН і велике навантаження на друкарні (вони цього року друкують підручники для 1, 5 та 10 класів), і сталися затримки із друком підручників. Очікувані надходження підручників для першачків заплановані на вересень-жовтень. Та хто гарантує, що до запланованих термінів не додадуться ще місяць-два на традиційні форс-мажорні обставини міністерств та місцевих чиновників?

Планується, що підручники для 5-го класу надійдуть до кінця вересня, для 1-го –  наприкінці жовтня, десятикласники почекають до листопаду. Такі терміни повідомляє державний портал, який присвячений роботі Нової української школи. Хто не згодний чекати, той може скористатися багатофункціональними приладами друку і самотужки роздрукувати  матеріал.

А вчителі побоюються: як повторити вже пройдений матеріал? Шурхотіти роздруківками чи роздавати усім електронні книги, щоб завантажували з сайту МОН? Пояснень – нема…

Більш різкі в оцінках і невдоволеннях батьки.У соцмережах по всій Україні скаржаться міністру Гриневич на якість уже надрукованих посібників. Так, тато учениці з Вінниці стурбовано пише:  «В Вінниці видали нові книжки для 5 класу з самого дешевого паперу і вонючої фарби! В дитини астма, після спілкування з підручником, у неї почався приступ, якого не було вже декілька років!» Небезпечними виявилися всі книжки для 5-го класу — від «Основ здоров‘я» до «Української літератури».

У міністерстві відбиваються від претензій і пояснюють основні причини негараздів з посібниками  блокуванням закупівель видавництвами через судові позови, обмеженими поліграфічними потужностями України, поганою процедурою експертизи підручників та інституційною слабкістю.

Для заспокоєння батьків і вчителів міністр пообіцяла забрати від інституту модернізації змісту освіти  експертизу підручників. Тепер нею опікуватиметься Навчально-методичний центр з питань якості освіти.

Та це плани, так би мовити, на майбутнє. А поки у міністерстві нема кому дати відповідь ще одному татові з Вижниці Чернівецької області — де  знайти посібники, котрих немає і на сайті МОН? «У школі радять або завантажуйте на планшет, або купуйте. Це така реформа чи що? »

Жодних новацій не відчули і батьки Чернігова. І хоча офіційно побори з батьків у місті  заборонені, неофіційно беруть гроші в школах, як і раніше. Тільки тепер усім потрібно звернутися із заявою на ім‘я керівництва: дозвольте нам закупити необхідне.

— Ми купуємо зошити, контурні карти на клас, інші роздаткові матеріали, — обурюється мама Вікторія Іванова. — Оце така в нас Нова школа на старий лад. Наче все і є, і водночас нічого нема.

Втім, навіть такі « реформовані» школи скоро можуть зникнути. Офіційно закриття шкіл називають оптимізацією. Школи, де навчається по 5-10 учнів, можливо логічно закрити. Але при цьому налагоджений підвіз учнів до шкіл у найближчих сусідніх селах повинен бути бездоганним. Тоді закриття певною мірою одержало економічне обґрунтовання і виправдання вищою якістю навчання.

На Чернігівщині з 2005 року вже закрито 228 шкіл (29,5%), учнівський контингент області скоротився на 43 тис чоловік (32%). Лише за останні два роки закрито 58 закладів освіти, кількість малокомплектних шкіл в області зменшилась на 3,3% і становить 263 (50,6%), підраховує офіційний портал Чернігівської облдержадміністрації. Нині в робочому стані 520 шкіл, але і нинішнього року планують додатково закрити чи призупинити роботу у 12 з них. Всі ці заклади —  сільські.

Не все гаразд із підвозом дітей до школи.  Торік купили 16 автобусів, цього року планують 9. Усього возить дітей десь півтисячі одиниць транспорту, з яких майже 52% зношені і морально, і матеріально. Потреба в оновленні парку термінова на майже півсотні машин.

Загальний кілометраж маршрутів сягає 10 тисяч км, з яких понад півтори тисячі проходить по  аварійних ділянках.Траса Ковпита-Малійки наче після бомбардування. Не врятував і ямковий ремонт. Жахливий стан дороги на Замглай, Кархівку. Цими битими шляхами відмовляються їздити рейсові автобуси, зате дітей на шкільних автобусах возять. І небезпечно, і дорого, і тяжко, а возять!

Загалом, з реформою школи, як і з іншими реформами. Спочатку радісно звітують і починають,  потім гарячково намагаються вирішити купу не передбачених «реформаторами» проблеми. Проблема очевидна: при підготовці таких кардинально нових законопроектів ті, хто їх пишуть і хто за них голосують навіть не намагаються докопатися до суті питання, уважно вислухати не лише прихильників, а й скептиків, взагалі – фахівців. Тоді принаймні половину проблем можна було б уникнути. І в пастку непрофесійності не потрапили б діти, їхні батьки, педагоги – тобто, все ми, народ.

Леся Мельник

«Без царя в голові» – реформа школи
Оцініть матеріал!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *