Реформа «Укрпошти»: зло чи благо?

Четвертий місяць Чернігівщину випробовує новий експеримент – його ініціатор «Укрпошта» називає пілотним проектом «сільське відділення». На думку реформаторів, він суттєво покращить якість обслуговування сільського населення.

На папері та слайдах все виглядало ніби то добре, позитивно: презентований автопарк, на мапі прокладені 130 маршрутів доставки, накреслені графіки, оголошені вакансії і обіцяні нові робочі місця. А в реаліях виявилося, що погодні умови та розбиті дороги ніхто не врахував, слабку логістику та масові звільнення працівників передбачити також не змогли.

У результаті –  селяни без пенсій, із заборгованостями за комунальні послуги, і перспективою через це ще й втратити субсидії. А ще –  без своєї звичної «районки», Обурені та злі жителі сіл Чернігівщини страйкують, виходять на акції протесту і готові до радикальніших  дій.

Як гадалося

З першого червня в Чернігівській області у селах з населенням менше 2000 осіб ( із 1488 сіл області 1269 саме такі) не працюють відділення «Укрпошти». Замість них по дорогах між населеними пунктами курсують поштові авто. Вони доставляють пресу, пенсії, приймають комунальні платежі та надають інші послуги.

Гадалося, що буде так: у село за розкладом приїжджає поштовий автомобіль з бригадою працівників (начальник відділення, водій-кур’єр та листоноша). У визначеному місці — клубі або сільраді — знаходиться «точка присутності». В цьому приміщенні начальник відділення з автоматизованим робочим місцем (ноутбук із необхідними програмами) приймає комунальні та інші платежі. Водій-кур’єр та листоноша розносять та розвозять по селу пенсії, періодику, посилки. Періодичність приїзду поштової бригади залежить від кількості жителів у селах: до 100 мешканців — раз на тиждень, до 500 жителів — двічі, до 1200 – тричі.

Як сталося

В реальному житті, м’яко кажучи, реформа  виглядає не так привабливо. У визначений день доставки люди збираються біля «точки присутності» заздалегідь. Дехто приходить о 7 або 8 ранку. Чекають. Часто поштарі запізнюються на годину, на дві. Люди чекають, бо хочуть заплатити комунальні платежі, отримати пенсії, газети, відправити листа. Машина запізнюється, черга потроху розходиться. Бо у кожного багато справ і шкода витрачати час на безглузде чекання  поштарів.

Із запізненням на дві-три години в село, зрештою, приїжджає машина «Укрпошти». Персонал настільки стомлений через суцільні дороги і негаразди, що на справи просто не лишається сил. Поштарі часто стикаються з агресією селян, але визнають: проблеми у нововведеннях пошти суттєві. Люди обурюються, коли подовгу чекають «пересувне відділення», потім коли виявляється, що немає потрібної газети, кожна дрібниця стає приводом для негативу.

«Раніше було прекрасно — дівчата привозять пенсію, газети, ми ще в них купляли продукти із поваги, що вони їх возять. А зараз, щоб отримати пенсію, мені потрібно приходити і чекати годинами. Наших поштарок виганяють з роботи, а чужих присилають. Я раніше п’ять газет передплачував, а зараз буду тільки одну, бо не вірю, що їх будуть вчасно привозити», – розповів одному із видань пенсіонер Роман Маклюк з села Дібровне, що на Городнянщині.

Реформа «Укрпошти»  потрібна і зміни теж. Ця система, на відміну від інших галузей, застрягла десь у радянських часах. Але далеко не всі сприймають зміни позитивно, навіть якщо вони спрямовані на покращення.

Сама ідея реформування «Укрпошти» і зміна формату роботи  назріла давно. Але при розробці проекту, автори не врахували багатьох аспектів, які вилилися у невдоволення і провальний «пілот».

Це традиційний для сучасних реформаторів прорахунок: спочатку роблять, а потім думають. Хотілося б, щоб «експериментатори» враховували  ризики, вивчали ситуацію і думали  перед початком дій.

Міграція поштарів

 

У нових поштарів за кілька тижнів роботи змішуються всі села в одне, кількість дворів та людей, і залишається єдине бажання — якось допрацювати місяць і звільнитися. Одне з місцевих видань писало, що у менському центрі, який обслуговує Коропський район, написали заяви майже всі два десятки чоловік разом із керівником. Люди не витримують навантаження, кажуть, що жодного разу не приходять додому вчасно, часто приїжджають  вночі і все це за 4200 гривень «грязними».

Фізично три людини за пару годин не в змозі прийняти комунальні платежі від більше ніж ста мешканців, віддати газети та пенсії. У деяких селах черги нагадують мітинги. Як, наприклад, у селі Салтикова Дівиця, що на Куликівщині.

«Це черга не за квитками на матч «Десна»–«Шахтар». Це реалізація пілотного проекту «Укрпошти» у селі Салтикова Дівиця Куликівського району. Люди хочуть заплатити за комуналку. Раніше вони це робили у сільському поштовому відділенні, яке працювало щоденно. Тепер змушені стояти в черзі до пересувного на вулиці, яке обслуговує їх двічі на тиждень по дві години», – підписав у соцмережі відповідні фотографії Володимир Повозник, заступник голови Куликівської районної ради.

За його словами, графік роботи пересувних відділень не влаштовує нікого, але керівництво чернігівської дирекції  «Укрпошти» не реагує на пропозиції ні селян, ні місцевої та обласної влади.

Взагалі, поштове відділення — це був такий собі інформаційний майданчик, де можна було і періодику купити або передплатити, і комунальні платежі зробити, і гроші отримати, і якісь продукти або товари придбати, і новинами поділитися. І головне, воно працювало тут, на місці.

Місцеві листоноші, які роками по дворах та хатах розносять пенсії та газети, господарям вже стали добрими знайомими. Вони і новини останні розкажуть, і проблеми вислухають, і просто поговорити можна, якщо пенсіонер ледь-ледь по хаті пересувається, а поряд нікого.

«Наша листоноша Валентина Анатоліївна прийде, розкаже, що нового в районі, забере квитанції, дівчата на пошті все оплатять як годиться, я й не хвилююся. І пенсію Валя завжди вчасно принесе, хоч дощ, хоч заметіль. А тепер чого нам чекати?..», — говорить пенсіонер з Носівського району.

Очевидно, пілотний проект ніхто згортати не збирається.  Чи буде врахована думка людей і хто зможе захистити їхні інтереси?  Відповіді немає.

Зашморг від реформаторів

Селяни хвилюються, що квитанції на оплату комунальних послуг їм повертають без відповідних штампів про оплату, тільки з нерозбірливим підписом касира. Та й самі платежі, проведені несвоєчасно, утворюють солідні суми заборгованостей. А надавачів послуг (світло, газ) мало бентежить, що то через реформу «Укрпошти» виникла заборгованість у людей, і швиденько залишають їх без субсидій, без світла, без тепла. Що це значить для людей, які і так живуть на мінімальну пенсію?

І всі ці прикрості  реформатори називають «невеличкими проблемами, які з часом відредагуються». Але вони забувають, що восени та взимку більшість сільських доріг перетворюються на непрохідні напрямки. Автівки можуть просто не проїхати по тим баюрам. Як зазначив один із голів ОТГ, «Укрпошті» варто було придбати поштовий трактор.

Інформаційний голод

Суттєво від нововведень «Укрпошти» страждають і головні їхні партнери — газети. Адже доставка періодики та листів — це одне з основних завдань підприємства. Принаймні, так було раніше. І здавалося, що читач, видання, служба сервісу мали б турбуватися одне про одного, щоб не втратити зв’язок. Але виявилося, що з такими партнерами і вороги не потрібні.

Редакції газет Чернігівщини скаржаться: люди стали менше передплачувати газети, бо не знають отримують вони їх чи ні. Поширені затримки із доставкою чергового номера. Який сенс читати новини минулого тижня у п’ятницю? Це вже не новини, а якійсь архів новин.

Редактори районних видань постійно шукають шляхи порозуміння із «Укрпоштою», залучають до цього і профільні організації, і владу. В черговий раз на черговій нараді редактори намагалися разом знайти дієві методи впливу на керівництво «Укрпошти».

«Ми не проти реформ. Ми за партнерську співпрацю з «Укрпоштою». Ми за порятунок районних газет і місцевої преси загалом. Ми за відстоювання прав передплатників і якісні послуги поштовиків», – наголошував Олександр Назаренко, редактор менської районної газети «Наше слово», голова Чернігівської обласної організації НСЖУ та Асоціації регіональних ЗМІ.

Складається враження, що «Укрпошта»  поставила завдання знищити інформаційний простір Чернігівщини. Принаймні у селах, де через відключення аналогового телебачення, люди і телевізор не дивляться: приставки Т2 не  всім підходять, а у декого просто немає грошей, щоб її купити.

І якщо люди ще не будуть отримувати місцеву пресу, то може так статися, що ця прогалина заповниться іншими інформаційними ресурсами та каналами,  котрі доходять до прикордонних сіл вчасно і якісно.

Реформа «Укрпошти» — пошта не для всіх

Представники об’єднаних громад області також занепокоєні поштовою  реформою. Відповідно до критеріїв, які були визначені підприємством, у шести об’єднаних територіальних громадах у центральних садибах не буде стаціонарних поштових відділень. Бо там не проживає 2000 жителів. Отже, в громаді будуть всі послуги, крім поштових?

Наприклад, у Макіївській громаді 1800 жителів. Тож, за розрахунками підприємства тут не буде відділення. Переважна більшість населення — пенсіонери.

«Пошта — це не розкіш. Вона виконує важливу соціальну функцію. Коли створювали об’єднані громади, коли держава запроваджувала реформу децентралізації, то лозунгом було покращити життя, наблизити послуги до людей, розбудувати соціальну інфраструктуру у сільській місцевості. Підприємство має думати не лише про економічний ефект від своєї діяльності, а і про людей — своїх клієнтів», — вважають в ОТГ.

З часом усі звикнуть

У своїх коментарях та поясненнях представники ПАТ «Укрпошта» часто  обурюються тим, що люди та газетярі їх не розуміють, або критикують без приводу. Вони обіцяють, що з часом усі звикнуть, але складається враження, що жоден з них жодного разу не сів у звичайне авто (таке, котре щодня їздить дорогами Чернігівщини) і не проїхав від села Южного на Ічнянщині до Талалаївської громади. Або помандрував день дорогами Височанської громади, чи Сосницької. Не поспілкувався із жителями сіл та хуторів. Бо малювати на карті оптимальні маршрути та «точки присутності»  неважко, коли не бачиш людей, не знаєш шляхів, не відчуваєш реальної ситуації.

І тоді можна звітувати про те, що на Чернігівщині пілотний проект «сільське відділення» –  успішний! Втім сьогодні залишається більше питань, ніж відповідей. Якщо «Укрпошта» — то сфера послуг, тоді потрібна якість обслуговування і сервісу. Нині немає ні першого, ні другого. А Чернігівська дирекція «Укрпошти» просто виконує завдання головного офісу. Тому більшість  запитань треба адресувати до столиці.

Та нині  поштова структура  – монополіст на селі і вибору сельчанам не дали. Як, власне, ніхто у них не запитав — погоджуються вони на експеримент чи ні?  І тут своє слово мали б сказати  депутати місцевих рад. Бо подібні масштабні наміри оптимізації бізнесу, що мають глибокі і неоднозначні соціальні наслідки, очевидно потрібно обговорювати з місцевими радами, головами громад, місцевими жителями. Будь-якому реформуванню, в тому числі і у сфери поштових послуг, має передувати конструктивний діалог з усіма зацікавленими сторонами.

Леся Мельник

Реформа «Укрпошти»: зло чи благо?
Оцініть матеріал!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *