Були великі вода, політика, диверсія. Буде – ? (підсумки 2018-го по-чернігівські)

2018-й рік відійшов у історію. Якими ми згадуємо його 365 днів? Особливо у чернігівському контексті?

Рік подарував немало чудових миттєвостей: реалізацію нових  децентралізаційних прагнень, зміцнення міжнародного впливу України і водночас — майже півроку без очільника держадміністрації, один з найбільших літніх паводків за всю історію Чернігова, запровадження військового стану, диверсія на військовому арсеналі в Ічні, відміна виборів у п’яти громадах.

Тож, торік Придесення стало ньюсмейкером загальнонаціонального масштабу. Але, на жаль, швидше зі знаком мінус, аніж плюс. Тобто, про регіон здебільшого говорили у негативному контексті.

Чим же полісяни так запам‘яталися?

Школа чи багатоповерхівка?

Рік в обласному центрі почався зі скандалу — будівлю 10-тої школи раптово визнали аварійною. Попри  батьківські вмовляння, дітей перевели до іншої школи, а заклад таки закрили. Серед чернігівців і досі вперто побутує думка: закриття будівлі пов‘язане, насамперед, з будівельними амбіціями першої особи міста. Мовляв, школу знесуть, а на її місці збудують чергову багатоповерхівку. Так це чи ні, здається, дізнаємося вже зовсім скоро.

Вода: рятування потопаючих — справа рук самих потопаючих

Інший чернігівський скандал загальнонаціонального масштабу — весняні та літні підтоплення. Від розливу Стрижня та рясних злив Чернігів страждав аж до середини літа. Бо в квітні повінь «вигнала» містян з власних осель. Згодом халепа повторилася через дощі у червні. І якщо весною вода попсувала понад 8 десятків домогосподарств, то у червні — вже майже дві сотні.

Однією з причин стихійного лиха експерти назвали непридатний стан зливової каналізації міста. Її не чистили роками. Ще два роки тому, тодішній керівник Чернігівського комунального шляхобудівельного підприємства Микола Стадник попереджував: будь-яка сильна злива –  і міська каналізація попливе. Та її аварійний стан пов‘язують не лише із засміченістю і руйнацією, а й з хаотичною  багатоповерховою забудовою заплав Стрижня.

А ще в районі насосної станції під дорогою (проспект  Миру) раніше функціонував дощовий водовідвід. Котрий після зведення тут газової АЗС і ремонту дорожнього покриття  фактично  засипали. Така безгосподарність призвела до того, що у червні двома десятками  міських  вулиць можна було пересуватися на човнах.

Від підтоплення відчутно, часом і непоправно, постраждали  держустанови — відремонтований адмінкорпус першої міської лікарні, обласна бібліотека імені Короленка.

Попри очевидні масштаби події, очікуваної солідної компенсації чернігівці так і не дочекалися. Міська рада виділила по 5 тисяч гривень тим, у кого вода пошкодила житло і по тисячі дали на відбудову господарських приміщень. Восени стало остаточно зрозумілим: Кабмін так і не дасть ні копійки на відновлення житла городянам.

Місто просило 55 млн грн,  отримали лише 16 млн грн на відбудову комунальної інфраструктури. Листи-звернення, які міська рада надіслала нардепам від Чернігівського регіону, не мали жодного ефекту. Люди залишилися фактично сам на сам з бідою. Чи зробила міська влада висновки з цієї ситуації, як попереджатиме нові паводки — лишилося загадкою.

Транспорт і тарифи

Протягом року у столиці Полісся затято гралися з вартістю квитків у міському транспорті. Причому, міськвиконком ціни  переглядав щонайменше тричі. Спочатку їх зупинили на позначці 4,5, потім 5 грн, а під кінець року вони сягнули 6 грн. Втім, міські перевізники не вдовольнилися – вони неодноразово заявляли, що вважають доцільною і справедливою ціну в межах 7,8 – 10 грн.

Натомість міський голова підкреслював, що в перегляді тарифів є і позитивний бік. Чернігівський виконком підписав з перевізниками меморандум. Влада дозволяє підвищити тарифи, а маршрутники  підвищать безпеку та комфорт пасажирських перевезень. Зрушень пасажири  не відчули, бо комфорт закінчився на нових шторках і деінде заміні чохлів на сидіннях. Про безпеку зайве казати.

Та депутати міськради пішли далі – вирішили підняти і ціну квитка у тролейбусі. З 15 січня він коштуватиме 5 грн. Електронний — 3,95 грн.

Взимку 15-та маршрутка врізалася у тролейбус, пошкодила лобове скло і зачепила водія тролейбусу. У червні під час руху 44-го маршруту через несправні двері з салону випала жінка. І таких прикладів набереться щонайменше  десяток.

Протягом минулого року чернігівські чиновники підняли  комірне, додали окремий платіж за вивезення побутового сміття. Чи чистіше стало в будинках — питання, певне, риторичне.

Від перестановки губернаторів  –  ні холодно, ні спекотно…

Чернігівський регіон встановив ще один сумнівний рекорд в минулому вже році — майже 4 місяці прожили без очільника облдержадміністрації. За цей час область потерпала від вибухів на військовому арсеналі в Ічнянському районі, введення воєнного стану.

Але ні спритний бізнесмен Валерій Куліч, ні посередній податківець  Олександр Мисник жодним чином не вплинули на економічне становище регіону. За підсумками  рейтингу Мінрегіону у першому півріччі  Чернігівщина посіла аж 22-ге місце у царині соціально-економічного розвитку з-поміж 25 регіонів.

У рейтингу журналу «Фокус» — «Найкомфортніші міста України» торік серед обласних центрів Чернігів опинився на 20-ому місці. Ще й з застереженнями — низькі зарплати, поганий розвиток транспорту, важко знайти роботу. Вочевидь, геть не вразили експертів «фонтанні» зусилля мера та його молодої  команди.

Олександр Мисник теж став топ-темою  обговорень. Та не через особливу фаховість – увагу привернув стрімкий кар‘єрний ріст колишнього колгоспного бухгалтера. Котрий за десятиліття з невеличким гачком рвонув аж до заступника райради. А минулого року —вийшов вже в повні «дамки», тобто в губернатори.

Всьому цьому злі язики знаходять пояснення, котре зветься Валерієм Давиденком. Народний депутат, який ще кілька років тому до нестями любив фотографуватися з жовто-блакитною лопатою і мав неабиякі зв‘язки і Партією регіонів. Його вважають патроном губернатора.  І не безпідставно: одну з перших  поїздок в офіційному статусі очільника ОДА Олександр Мисник спрямував до  Гончарівського, де Президент інспектував боєготовність ЗСУ. Поруч з Мисником впевнено крокував і Давиденко.

Нового очільника обладміністрації експерти обґрунтовано вважають невиразною і, швидше за все, тимчасовою фігурою  -до другого туру президентських виборів. Останнє інтерв‘ю губернатора громадському телебаченню Чернігова переконливо засвідчує: ситуацією в регіоні чиновник володіє, м’яко кажучи, не зовсім. А своїм головним завданням вважає не розвиток регіону, а забезпечення  виплати зарплат бюджетникам, які, до речі, гарантовані захищеними статтями бюджету…

Запровадження військового стану

У листопаді через російську військову агресію у Чорному морі і захоплення українських моряків у 10 прикордонних областях введено режим воєнного стану. Чернігівщина теж у цьому переліку. 26 листопада преса, спостерігаючи за поведінкою депутатів при ратифікації Указу Президента з цього приводу, охрестила днем сорому в Раді. Представники одразу двох партій – «Батьківщини» та «Радикальної партії Ляшко» повели себе зовсім не по-державницькі: їх цікавили вибори –  найближчі президентські та вибори в ОТГ.

Вони примудрилися побачити в нападі Росії на українські кораблі – привід зірвати виборчий процес. Кілька годин Ляшко, Тимошенко та їхні однопартійці тільки й говорили, що про вибори. І ані пари з вуст про полонених моряків та загрози країні. Тож висновок в цій історії можна зробити дуже простий: той, кому болить доля України і її громадян, не може рядитися в мантію популізму.

У чому переваги тимчасового воєнного стану з точки зору дипломатії, українцям ніхто зрозуміло не  пояснив. Не зміг це зробити і Президент під час свого візиту до Чернігова. Проте недоліки такого кроку швидко відчули: найперше, наш регіон втратив можливість проведення виборів у 5 ОТГ.

Запитання щодо воєнного стану лишаються. Чому його запровадили саме тоді і чому у деяких областях? Чому ніхто не запровадив воєнний стан у такій же прикордонній Дніпропетровщині? Або Харківщині? Чому, чому, чому? І жодної переконливої відповіді. Як і відсутність строків — коли поновлять виборчий процес у 5 громадах?

Ічнянська диверсія

Згодом те, що сталося в ніч на 9 жовтня на території 6-го арсеналу Міноборони під Ічнею українські високопосадовці назвуть  диверсією. Міністр оборони України Степан Полторак уже наступного дня заявив, що там  зберігалося  69,5 тисяч тон боєприпасів. З них діючі – 43 тисячі тон.

Екстрено евакуювали майже 12 тисяч людей. Попри гучні рапорти у соцмережах та ЗМІ люди зізнавалися: тікали від небезпеки здебільшого самотужки. У перші години надзвичайної ситуації організованого підвозу не було. До медиків по допомогу звернулися 63 людини. А які втрати боєприпасів через диверсію – достеменно невідомо. Соцмережі наводили різні цифри: здетонували, стверджується, від 40 до 80% арсеналу.

Та поки місцева влада хоч якось намагалася владнати ситуацію, в інтернеті розгорнувся справжній бій. Один з вірогідних кандидатів у Президенти і колишній міністр оборони Анатолій Гриценко «воював» у соцмережі так, що аж іскри сипалися з дротів. Він нищівно викривав оборонну верхівку, карав і звинувачував їх у службовій недбалості та суворо вимагав відставки всіх, разом з керівником Генштабу.

Мабуть, через непевну пам’ять пан Анатолій, забув, що свого часу особисто теж відав ічнянським та іншими військовими арсеналами. І нікого не вимагав «суворо, аж до ув’язнення» – де  був він?  Бо саме тоді дірки у парканах не латалися, не було надійної охорони, не збудували там житла, а на відновлення захисного периметру кошти виділили тільки тоді, як «бухнуло» на всю країну. Хоча був час і при неодноразових візитах колишнього міністра оборони про це йшлося теж неодноразово.

До нині за безгосподарність, збитки і підрив боєздатності держави ніхто не покараний. Жодної кримінальної справи! Кабмін виділив 100 млн грн на ліквідацію наслідків лиха і на цьому історія, фактично, закінчилася. Принаймні, увага національних ЗМІ до неї. А люди самотужки борються з бідою. На дворі зима, на ремонт і відбудову в Августовці та Дружбі чекають ще 54 будинки. Це офіційні дані від новопризначеного голови ОДА Олександра Мисника. За державний кошт придбали 11 будинків. Але їх вкрай мало.

Децентралізація — найуспішніша реформа

Завдяки їй місцеві громади зрештою стануть самостійними, отримали відповідне фінансування, відчули себе спроможними і взялися лагодити добряче зруйновану за часи незалежності інфраструктуру.

На Чернігівщині утворено майже сорок ОТГ. Один з найяскравіших прикладів успіху  –  Куликівська громада, до якої увійшов за винятком одного села весь район. Об’єднану громаду  очолює член Аграрної партії Наталія Халімон. Серед пріоритетів минулого року в її громаді –  реконструкція вуличного освітлення, водопостачання та водовідведення, ремонт доріг, благоустрій територій.

У Куликівській  ОТГ власними силами почали виготовляти автобусні зупинки. Собівартість однієї складає шість тисяч гривень, тоді як вартість готової, учетверо більша. Місцеві підприємці взялися за виготовлення і дитячих майданчиків. Для порівняння: собівартість їхнього майданчика 10-12 тис грн, а придбати готовий можна лише за 40 тис грн.

Тож аграрії зарекомендували себе дбайливими господарями і  тямущими управлінцями. Сьогодні Аграрна партія України входить до трійки найпопулярніших політсил, і має всі шанси очолити новостворені громади.

Церква

Вперше за 300 років Україна повернула собі право на створення власної помісної церкви. Це називають головною подією 2018 року.

За підтримки Вселенського патріархату 15 грудня на Об‘єднавчому соборі в Києві обраний владика Української православної церкви –  Єпіфаній. Через кілька днів, 6 січня, на Фанарі він отримає Томос — документ, який офіційно закріпить за УПЦ її автокефальний статус.

Попри увесь очевидний позитив , у суспільстві  подія сприймається невід‘ємно від політичного контексту: бо ж Московський патріархат не збирається так легко здаватися. Вірогідно, на нас чекає великий переділ приходів та храмів. І в Чернігові, де архієпископ Амвросій давно демонстрував прихильність до РПЦ, і тому його  становище не назвеш спокійним.

Яким буде 2019-й?

Очевидно, що нелегким в політичному сенсі: два тури президентських виборів та парламентська кампанія. Чернігівщина, якою бачать базовою одразу 5 політичних сил, перетвориться на поле виборчих баталій. Окрім цього, безперечно,  намагатиметься каламутити воду і північний сусід. Тому й військове становище у прикордонних регіонах буде вельми непростим. Тож, запасаймося терпінням, і будемо, як у відомій приказці – готуватися до найгіршого з вірою у найкраще.

Але не хотілося б завершувати підсумки року на мінорній ноті. Бо й позитиву тогоріч теж було немало: з осені повноцінно запрацювала медична реформа і лікарі первинної ланки стали отримувати зовсім інші зарплати, вони збільшилися щонайменше удвічі – з 4500 грн (середня по галузі в Чернігівській області у вересні 2018) до 9 – 20 тис грн.

Не швидко, але змінюється життя в громадах, особливо там, де живуть аграрії – ремонтуються дороги, робиться вуличне освітлення, школи, садочки, ФАПи стають енергоефективними – з новими вікнами, дверима, твердопаливними котлами. Громади зі збиткових поступово перетворюються на спроможні і самодостатні.

Країна теж міняється – у Дніпрі анонсували відкриття нового аеропорту. Запрацював аеровокзал в Миколаєві. В Україні літають лоукостер, ми починаємо відкривати для себе світ. Соціолог Ірина Бекешкіна констатує – індекс соціального самопочуття, який вимірюється в Україні вже 23 роки, нарешті досяг умовного нуля. Це така точка, коли відсоток тих, хто має позитивне самопочуття з базових потреб (медична допомога, відпустка, харчування відповідно до своїх смаків тощо ) і тих, хто має негативне –  зрівнюються. «Діапазон шкали – від 20 до 60 балів, де 40 – середнє значення. Свого часу соціологи тільки мріяли, що колись ми таки вийдемо з негативу і досягнемо хоча б того умовного нуля. Цього року — досягли!», – говорить І. Бекешкіна.

Тож, не все так погано в нашому домі! Життя поступово налагоджується і, якщо не впадати у зрадофільство, а працювати, то буде ще краще.

Леся Мельник

Читайте також:

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *