Роман Абакумов: «В Ізраїлі ми конкуруємо з всесвітнім брендом Lay’s і подекуди ми кращі за нього!»

Він присвятив себе одній з найшанованіших професій в Україні – виробництву хліба. Працює заступником директора Торгового дому «Рига-хліб». Це чернігівське підприємство, хоч і молоде, проте добре відоме за межами нашої країни.

 

Довідково про підприємство

Рівень інвестицій на початковому етапі – порядка 3 млн євро. Це один з найбільших обсягів інвестування коштів у промисловий сегмент за останні роки в Чернігові. Потужність – 2 тонни продукції на добу. Реалізує 18 позицій хліба та сухариків. Площа виробничих потужностей – 4500 кв м. Проект робився з нуля. Від початку будівництва стін заводу до навчання персоналу. Торгові партнери – Україна, Білорусь, Латвія, Ізраїль.

За словами Романа Абакумова, «Рига-хліб» суттєво відрізняється від решти українських хлібозаводів. Бо підприємство від початку будувалося саме на європейських стандартах якості. Засноване – лише півтора роки тому.

 

– Чому наш завод унікальний?

– Бо ми робимо наш продукт за унікальною рецептурою. У нас все робиться вручну: починаючи від закваски (вона вибражується повністю) до упаковки. Ми готуємо хліб так, як колись його робили наші мами та бабусі. Технологія точнісінько та сама. Тісто замішується, вистоюється, підходить так, як треба. В свою чергу, левова частка хлібозаводів, міні-пекарень навпаки намагаються пришвидшити цей процес, поставити його на потік. Там є і дріжджі, емульгатори, цукор у великій кількості, посилювачі смаку, розрихлювачі. На що це впливає? На його якість. Ввечері люди купили буханець в магазині, поїли, а на ранок він вже або сухий, або цвілий. А ми своє тісто вибражуємо в осикових діжах. Ми дуже ретельно ставимося до технологій. У нас навіть закваска робиться добу. Ніяких швидких дріжджів або концентратів! Борошно береться не українське, а білоруське. Воно краще.

Роман Абакумов

– Таке питання. Щойно ваш завод відкрився, то по соцмережах пішли чутки, що цей завод має російське коріння. Що б ви на це відповіли?

–   Це певна плутанина. Є подібні заводи в Росії та в Латвії. Ми не маємо до них жодного стосунку. Так, наш засновник теж латиш, але ми звідти взяли тільки рецептуру та технології. Більше нічого. Ми повністю окреме та автономне виробництво. У нас в Чернігові 4500 кв м площа заводу. Ми все виробляємо тут. І звідси ж постачаємо в інші міста України.

– Ви казали, що ще закупаєте борошно в Білорусі…

– Так, на жаль, поки українське не дотягує до потрібних нам стандартів. Є певні критерії – клейковина, число падіння і таке інше. Якщо якість борошна низька, то і закваска не може пройти увесь процес бродіння. Тоді потрібні якісь додаткові складники, ті ж самі розрихлювачі, швидкі дріжджі тощо. Тобто, якщо хоча б один складник неякісний – то хліба просто не буде.

 

– Є така програма «Таємні агенти» на одному з національних каналів. Там говорили про те, що бездріжджового хліба не буває. Це – маркетинговий хід. Бо закваска теж містить спори дріжджових грибків. Що ви на це скажете?

–  Скажу так: бездріжджовий хліб – це реальність. Ми маємо такий продукт у своїй лінійці. Правильно б назвати його – без додавання штучних дріжджів. Рецепт робиться тільки на природних складниках. Ясно, що та сама закваска – це коли ферментується солод, є процес бродіння. Але це все робиться щоразу по-новому. Тобто, ми так не робимо, що залишаємо шматок тіста з попередньої партії для свіжої. У нас кожна випічка – індивідуальна. Навіть діжки вимиваємо дочиста. Після кожної закваски ми їх пропарюємо, висушуємо. Тільки потім ми в них робимо закваску.

В кадрі – ті самі діжки з осики

– От цікаве питання – ви говорите, що діжки у вас з осики. А чому? Відомий факт, що у винокурінні матеріал діжок має велике значення. Це надає алкоголю певний аромат та смак.

– У нас так само! Плюс, якщо хтось до нас завітає, то перше, що відчує – це приємний хмільно-хлібний аромат закваски, свіжої випічки. Я дуже люблю цей запах.

 

– А куди ви постачаєте свій продукт? До великих роздрібних мереж? Відслідковуєте?

– Так, звісно. Наш хліб продається у великих містах в супермаркетах Харкова, Києва, Одеси, Дніпра, Запоріжжя. Чи постачаємо в ресторани масово – напевне, сказати не можу. Хіба що у порядку винятку. Наприклад, у чернігівському ресторані «Колиба» наш хліб точно є. Щоправда, ми собі такої мети не ставимо – забезпечити поставки у ресторани. Загалом, працюємо з великими мережами – «Сільпо», «Еко-Маркет», «Фуршет», «Новус». Інколи продаємося у міських мережах. Наприклад, у одному місті є 20 магазинів. Ми туди теж йдемо.

– А в «АТБ» не хочете продаватися?

– Це не зовсім наш сегмент. Наш продукт – це не економ-формат, а швидше, преміум-сегмент. Наша ніша – це магазин з продуктовим кошиком порядка 500 грн. А «АТБ» – поки що це мережа, здебільшого, економ-сегменту. Хоча вони почали розвивати нещодавно лінію супермаркетів преміум-сегменту. В Чернігові такі теж є. Наприклад, на Масанах. Ми там маємо бути і, думаю, будемо.

 

– З якими найбільшими труднощами довелося зіткнутися в процесі налагодження виробництва?

– Швидше, довелося долати психологічний бар‘єр. Наші люди не розуміли, що хліб може бути не лише соціальним товаром. Як і решта продуктів, він буває і середнього цінового рівня та навіть преміум. Звісно, це не буханець за кілька гривень. Але ми гарантуємо дійсно свіжий, якісний товар. І його купувати набагато вигідніше, аніж соціальний вид хлібу, який псується буквального наступного дня. Я був у Запоріжжі, спостерігав, як продається наш продукт. Бачу, як жіночка пенсійного віку бере саме наш буханець. Я її запитую – чому ж так, він же дорожчий? Вона пояснює: соціального хліба вистачає тільки, щоб поїсти його два рази. Тому що далі він псується і їсти його неможливо. А от нашого, чернігівського хлібу, буханця у 400 гр їй вистачає на тиждень. Вона його не викидає. Ощадить гроші і їсть якісну випічку. Тобто, це вже прорахувала пенсіонерка!

 

– Ви часто буваєте закордоном і там теж куштуєте різні види хлібу. Який би ви захотіли спробувати виготовити тут?

– А ми вже це зробили (сміється). Це – ризький хліб. Єдине, що мені смакує за кордоном – французькі багети. Вони на смак дуже відрізняються від того, що виготовляють тут, в Україні. Та якщо проаналізувати склад – це не зовсім здорова їжа. Хіба що на раз поїсти. Круасани, теж, до речі.

 

– А який вид хлібу найкорисніший?

– Бородинський. Або усі житні види. Це борошно краще засвоюється організмом, не забезпечує порожніми калоріями.

  – Є така тенденція – чимало українців нині у пошуках кращого життя вирушають на заробітки в країни Західної Європи. Чи стикається з цим ваше підприємство? Чим та як заохочуєте робітників лишатися тут і працювати далі?

– Звісно, ми теж це відчуваємо. У нас були такі факти, коли люди навчилися, а потім через кілька місяців їхали. Але частина з них повернулися знову до нас. Мало того, зазначу, що в нашому місті, в Чернігові, є чимало ніш для здібного, кваліфікованого працівника. І з непоганою зарплатою. Можу сказати лише про наше виробництво. Ми теж мусимо враховувати критерій зарплати. У нас середня зарплата 8-9 тис грн. Як для Чернігова – це не так вже і мало. Плюс, у нас є свій соцпакет. Єдиний нюанс – наш труд не такий вже і легкий, ми чимало робимо власноруч – вимішуємо, викотуємо тісто. Так, ми цього всього навчаємо. Бували в нас випадки, коли нашими працівниками цікавилися наші конкуренти. Наприклад, відомий бренд «Кулінічі» у Харкові. Мало того, вони ще й пробували відновити нашу рецептуру по буханцю хліба. Купували його і в себе там в лабораторії пробували буквально «по молекулі» відновити склад (сміється). Але повторити не змогли. Тому приїздили сюди і розпитували наших працівників. Та все це марно. Ми – маленька компанія, ми не гонимося за великими партіями, для нас головне якість. «Київхліб» щодоби, он, робить 200 тон хліба. Ми так не можемо.

 

– А ви вважаєте їх своїми конкурентами?

– Ні. Нам ніхто не конкурент. Хіба що є деякі невеликі пекарні, крафтові, як нині кажуть. Ми були у Білорусі у Гомельському 3-му хлібозаводі, він там вважається най-най-най. Вони теж хваляться, що мають бездріжджову продукцію. Ми такі: ну добре, показуйте. Нам приносять типовий радянський хліб-цеглинку. От там це вважається бездріжджовим. Як вони його роблять? Тісто вимісили, а частинку партії залишили для бродіння свіжої партії. І так щоразу.

 

– А як ви ставитеся до того, що нині чимало людей не довіряють виробникам і кажуть, що краще спекти хліб у себе вдома?

– Хліб не зовсім простий для приготування вдома продукт. Якщо його зробити неправильно, то можна нашкодити своєму здоров‘ю. Гарячий хліб, до речі, їсти не можна. Треба, щоб охолов. Так краще для шлунку. Потім, магазинні продукти теж не завжди хорошої якості – борошно, цукор і так далі. Це потім впливає на готовий виріб. Ну а що до хлібопічки, то, звісно, кожна людина вибирає так, як краще для себе.

У коробках – фасовані сухарики. Роман Абакумов – другий праворуч

– А що ще випускають чернігівські хлібороби?

– Наприклад, хлібні чіпси та сухарики. Робимо з мінімальною кількістю складників – наш хліб, олія, сіль, сушимо. Так само і з сухариками. Цей продукт нині набирає популярності в Ізраїлі. Так, нам там досить складно. Цей ринок перенасичений. Там діє принцип – місця мало, а бажаючих торгувати багато. Ми маємо сертифікат, що наша продукція відповідає канонам кошерності. Щоправда, для нас він не є такою вже необхідністю. Бо сертифікат використовується у виробництві продуктів, що містять складники тваринного походження – яйця, молоко, тощо. А в наших сухариках такого немає.

 

– Ну і як ізраїльтянам чернігівські сухарики?

– Сподобалися. Ми там навіть конкуруємо з відомими брендами, такими як «Lay’s». І в деяких позиціях їх обходимо. Наші партії туди потихеньку ростуть. Працюємо.

Роман Абакумов: «В Ізраїлі ми конкуруємо з всесвітнім брендом Lay’s і подекуди ми кращі за нього!»
5 (100%) 1 vote[s]

Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *