Хто з іноземців хазяйнує на українських землях?

У квітні нинішнього року парламентський Комітет з питань агрополітики зібрав до купи пропозиції щодо земельної реформи. Всі її варіанти забороняють купівлю землі іноземцями, юридичним особам, державам і особам без громадянства.

З одного боку –  це  відповідає думкам у суспільстві. Бо іноземні інвестори зазвичай мають більші фінансові ресурси. І в разі дозволу їм купувати землі сільськогосподарського призначення, відразу зможуть скупити велику кількість наділів за низькими цінами.

З іншого боку, справа це добровільна. Адже володарі паїв ніким не примушені відразу продати ділянки  першому-ліпшому за умовні $500. Вони зможуть здавати їх в оренду. А тим часом чекати розвитку ринку, котрий призведе до зростання цін на землю.

Серед мінусів відсутності іноземців на нашому ринку – відсутність конкуренції. А саме вона формує адекватну ціну за землю. Так, наприклад, у країнах Європи, де іноземці не обмежені у праві купувати землю, вартість гектара значно вища від української. В Австрії –  $42 тисячі, у Великій Британії – $31,4 тисячі, у Німеччині – $32,3 тисячі, у Нідерландах – $63,7 тисячі.

Найнижча ціна саме там, де ринок зрегульований. Та говорити про це в Україні зарано, адже апробувати, як працюватиме ринок землі потрібно хоча б в одній пілотній області. Або на землях державної власності. Їх у нас достатньо –  понад 10,5 млн га.

Уряд, на думку багатьох експертів, затягує впровадження будь-яких варіантів. Головна причина, мовляв, усе приберуть до рук іноземні компанії і великі українські агрохолдинги. Та вони, попри перестороги і відсутність політичної волі на прийняття рішення, продовжують орендувати за копійчаними цінами землі. І багатіти.

Іноземці теж не дрімають. Їхні агрохолдинги покупають корпоративні права вітчизняних компаній і нарощують присутність на нашому ринку. Бізнес Цензор.НЕТ дослідив, скільки землі контролюють іноземці.

“Агропросперіс”

Земельний банк: 396 тис га. Третій за величиною агрохолдинг України належить американському інвестиційному фонду NCH. Його володарі – американські бізнесмени Джордж Рор и Моріс Табасинник. Фонд також контролює “Агропросперіс Банк”.

“Агропросперіс”  – найкрупніший експортер зерна Чорноморського регіону. Працює у Сумській, Чернігівській, Харківській, Полтавській, Миколаївській, Вінницькій, Чернівецькій, Житомирській, Хмельницькій, Тернопільській, Рівненській, Волинській та Львівській областях.

“Мрія-Агрохолдинг”

Земельний банк: 210 тис га. Торік цей український агрохолдинг придбала компанія Saudi Agricultural and Livestock Investment Co. (SALIC) із Саудівської Аравії. Володарі компанії – Державний інвестиційний фонд Саудівської Аравії та члени королівської родини країни.

Агрохолдинг обробляє землі у Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Чернівецькій, Львівській і Рівненській областях.

AgroGeneration

Земельний банк – понад 80 тис га. Компанію заснував французький бізнесмен Шарль Бегбедер. Згодом частину акцій придбав американський інвестиційний фонд SigmaBleyzer Майкла Блейзера.

Спільно агрохолдинг порається на землі у Львівській, Харківській та Сумській областях.  Принагідно SigmaBleyzer контролює в Україні “Воля-Кабель”, мережу магазинів “Космо” . А ще – Полтавську кондитерську фабрику.

Ці холдинги входять до десятки найпотужніших в Україні. Є ще кілька просто крупних. Таких, як, наприклад, Agromino. Його земельний банк складає 44 тис га. Він -дочірня компанія фінського інвестбанку Trigon Capital. Працює через підконтрольну кіпрську компанію в Харківській, Кропивницькій і Миколаївській областях.

Agro Region

Із банком землі в 38 тис га. Компанії холдингу розташовані в Київській, Чернігівській, Житомирській і Хмельницькій областях. А кінцевим одержувачем грошей тут виступає Ларс Пітер Елам Хаканссон –керуючий шведського інвестфонду East Capital Asset Management AB.

Цікаво, що попереднім співвласником фонду був екс-міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус.  Нині дружина цього литовського підприємця Катерина Рибаченко – гендиректор “Агро-Регіону”.

І їх багато: данський Goodvalley, «Голландська аграрна компанія», казахський “Кусто Агро», нідерландські “Кищенці”…

А ще принаймні п’ять потужних компаній із спільними інвестиціями. Тож усі розмови про «не допустимо!» і «зрада!» вже геть застарілі – процес почався.

Фото БізнесЦензор.НЕТ

Оцініть матеріал!

Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Здесь размещаете любое содержание.... (Події зараз вимкнено)