Що принесе Україні монополія Зеленського на владу?

Країна віддала владу над собою партії “Слуга народу”, яка отримала безпрецедентні законодавчі і кадрові повноваження. Журнал “НВ” вирішив проаналізувати головний результат виборів. Публікуємо цю статтю для наших читачів.

Стоматолог, весільний фотограф, тамада, зірки шоу-бізнесу, різні експерти і більше двох десятків безробітних — всі ці люди пройшли до Верховної Ради дев’ятого скликання.

Вона стане унікальною: вперше в сучасній історії країни в парламенті виникне більшість, створена не коаліцією, а однією партією — “Слугою народу” (СН). Експерти вже придумали цій новій системі назву — «монобільшість».

З’явившись на хвилі невдоволення старими елітами, СН провела в Раду різношерсту команду, об’єднану не ідеєю, а брендом — президентом Володимиром Зеленським.

СН отримала 254 мандати — це безпрецедентний рівень консолідації. Партія з легкістю подолала планку в 226 депутатів, необхідних для створення більшості. У результаті президент отримав чудовий інструмент влади — слухняний парламент. Це означає, що глава держави матиме «своїх» прем’єра і Кабмін, склад якого не потрібно виторговувати на коаліційних переговорах з іншими політсилами. Зеленський також без проблем заповнить свою квоту — позиції керівників СБУ, ГПУ, Міноборони і МЗС, а також Антимонопольного комітету. Більше того, будь-яким законопроектам шостого президента забезпечена зелена вулиця — легке проходження крізь парламентське сито, яке і ситом-то вже не назвеш, пише видання.

По суті, парламентсько-президентська модель влади в країні миттєво перетворилася на президентську. «Продовження електоральної революції Зеленського, — каже з цього приводу політолог Володимир Фесенко. — У дещо інших формах та трохи менших масштабах, аніж під час президентських виборів, однак феномен Зеленського продовжує працювати».

Народ хоче монополії
Підсумок виборів дозволяє Зеленському діяти не зважаючи на конкурентів. Компроміси і домовленості президентові можуть знадобитися лише в тому випадку, якщо він вирішить змінити Основний Закон. Для цього необхідно мінімум 300 мандатів, тобто конституційна більшість.

Але значні можливості СН — це і значні ризики для країни та її демократичної системи. «Незрозуміло, хто буде стримувати цю більшість, оскільки інститути слабкі й існує ризик запаморочення від успіхів», — вважає Анатолій Октисюк, політичний аналітик експертного центру Дім демократії.

Представники самої партії-монополіста поспішають запевнити, що монобільшість — це перш за все можливості. Про це НВ заявив Дмитро Разумков, лідер СН.

Саме Разумкову, «світить» посада спікера нової Ради. І на цій посаді головний «слуга народу» може стати парламентським вождем: в умовах, коли в країні немає закону про опозицію, який регулює представництво альтернативних політсил у керівництві ВР, президія Ради стане заручником інтересів Зеленського і СН.

Разумков каже, що переживати не варто. «Контролювати нас треба законами — про імпічмент, про скасування депутатської недоторканності, про можливість відкликання депутата, — стверджує лідер СН. — І ми перші, хто планує їх прийняти».

Руслан Стефанчук, другий номер списку СН і представник президента в Раді восьмого скликання, вже провів першу нараду майбутньої фракції-монополіста. І розділив її на 23 робочих комітети за різними напрямками державної політики. Комітети визначаються з власними законопроектами, а також з пакетом законопроектів Ради попереднього скликання — тими, які будуть прийняті до роботи, і тими, які залишать в минулому.

Коаліції не буде
«Конкуренція завжди краще монополії, — переконаний Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії. — Повна ж монополізація влади однією політичною силою збільшує ризик зловживання цією монополією та спроб її законсервувати».

В СН підтверджують, що беруть курс саме на те, від чого застерігає Вишлінський. «Питання коаліції більше не обговорюється: буде однопартійна більшість», — розповів один з радників Зеленського.

Єдине, що зараз турбує СН в темі Ради, — хто стане хедлайнером опозиції в парламенті. За даними редакції, на цю роль — і посаду віце-спікера — претендує Опоплатформа.

Поки всі партії, які пройшли в Раду, утримуються від прямого оголошення власної опозиційності. Навіть ЄС не зробила цього. А Тимошенко і зовсім відверто висловлюється за союз з СН.

Юлія Клименко, один з лідерів партії Голос, розповіла, що в цілому не проти співпрацювати з командою Разумкова — Зеленського. Але у такого співробітництва, мовляв, є буйки, за які її партія запливати не готова. «СН пройшла в парламент на праволіберальних принципах, ми їх підтримуємо, — підкреслює Клименко. — Але якщо ми побачимо, що олігарх [Ігор Коломойський] впливає на СН, то тоді з ними буде інша розмова». У той же час Клименко критично ставиться до того, щоб опинитися по одну сторону барикад з Батьківщиною через лівопопулістську риторику Тимошенко.

Але якщо консенсусні законопроекти, обіцяючи які СН заслужила кредит довіри в 43% голосів виборців, можуть зібрати підтримку різних партій, то деякі невеликі, але важливі для окремих «слуг народу» ідеї можуть розділити «зелену силу».

Політолог Октисюк пояснює причину: Слугою народу важко керувати. Гігантська фракція, ймовірно, розділиться на 6−7 груп «за інтересами». «Забудовники — в одній групі, Квартал — в інший», — говорить експерт. Він називає ще кілька потенційних підвідділів: колишня команда партії Укроп і соратники по каналу Студія 1+1 мільярдера Коломойського. Октисюк бачить ще дві проблеми мегафракції: низька компетентність її учасників, серед яких є навіть весільний фотограф, і конфліктність.

Розібратися з цими ризиками партії Зеленського запропонував Тимофій Милованов, почесний президент Київської школи економіки. Увечері 21 липня, у день голосування, він відвідав штаби СН і Голосу. І озвучив ідею: провести навчальні курси для молодих депутатів.

Уряд монобільшості
Першим серед головних і головним серед перших питань, за які візьметься СН, буде не оподаткування, а призначення нового Кабміну. Зеленський заявив НВ у ніч виборів, що протягом найближчих 30 днів висуне свого кандидата на посаду прем’єра.

За даними журналу, до озвучених раніше п’яти претендентів — Владислава Рашкована з МВФ, Олександра Данилюка з РНБО, Айвараса Абромавічюса з Укроборонпрому, Андрія Коболєва та Юрію Вітренка з Нафтогазу — додався шостий. Це Олексій Гончарук, заступник голови Офісу президента (ОП) з економічних питань. Обізнане зі станом справ джерело підтвердило, що кандидатуру Гончарука на посаду керівника уряду в ОП розглядають дуже серйозно.

Ключова вимога Зеленського до прем’єра — утримати зростання економіки на рівні не менше 3% в разі початку рецесії світової економіки. І наростити його в півтора-два рази, якщо ситуація на глобальних ринках буде відносно сприятливою.

Що ж до кандидатур на посади міністрів, то конкретики у СН ще немає. Де у Зеленського є повна визначеність, так це в питанні нового шефа для Генпрокуратури. Місце Юрія Луценка, який відразу після виборів пішов у відпустку, президент готовий віддати Руслану Рябошапці, який зараз працює заступником глави ОП, а раніше працював у Нацагентстві з протидії корупції.

У будь-якому випадку перед СН і Зеленським відкрилося вікно великих можливостей. «Але вони можуть потрапити в ту ж пастку, що колись і Петро Порошенко, — каже політолог Октисюк. — Поки вони будуть перезавантажувати владу, час швидко мине». У такому випадку команда шостого президента не встигне розпочати самі реформи й не зможе виконати найбільш важливі з власних обіцянок. А це може призвести до втрати рейтингу і політичного фіаско.

Інвесторів живлять надії
Інвестори і фінансові ринки відреагували на результат виборів позитивно. ВВП-варанти — державні цінні папери, які дісталися країні в спадок від реструктуризації часів міністра фінансів Наталії Яресько, — подорожчали до історичного максимуму. Намітилося зростання цін і в єврооблігаціях українського уряду.

Тімоті Еш, аналітик лондонської брокерської контори BlueBay Asset Management, написав у своїй розсилці для інвесторів за підсумком виборів: «Зеленський і СН репрезентують ліберальні, ринкові, демократичні ідеали».

Гарний настрій інвесторів викликав також той факт, що в Раду не пройшли багато «старих» політиків, з якими у бізнесу були не найкращі асоціації: Ігор Кононенко, Олександр Грановський, Олександр Третьяков, Сергій Пашинський, Олег Ляшко і ще дві дюжини аналогічних персонажів.

Підтвердив позитивну реакцію інвесторів на підсумки голосування і Томаш Фіала, генеральний директор інвесткомпанії Dragon Capital [володіє медіадомом НВ], у своєму коментарі для ділової щоденної газети Financial Times. Але він підкреслив: позитивна реакція — аванс для нової влади. «Інвестори хочуть, щоб Зеленський зміг провести ті реформи, які пообіцяв. І щоб вони не були заблоковані зацікавленими колами», — сказав Фіала.

Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *