Вікторія Коваленко: «Я і команда «РІДНОГО ДОМУ» хочемо зробити Бровари безпечним і комфортним містом для кожного жителя та гостя нашого міста»

Вікторія Коваленко бачить свої рідні Бровари красивими, зручними, які розвиваються і є комфортними для життя його мешканців, де будуються нові школи й дитсадки, діти займаються спортом, іншими цікавими справами, люди мають гарну роботу, комунальні платежі адекватні до зарплат, а місто стає екологічно чистим, упорядкованим, захищеним.

— Вікторіє Миколаївно, розкажіть про себе і про свою активну життєву позицію.

— Я — голова громадської організації «РІДНИЙ ДІМ» БРОВАРИ». Депутатка Броварської міської ради. Поки що діючої. У нашій раді, наприклад, я реалізувала важливий проєкт створення муніципального футбольного клубу. Але цьому передував інший мій проєкт — будівництво нового стадіону в Броварах. У нас був маленький стадіон, і командам стало незручно на ньому тренуватися, грати, а тим більше — брати участь у турнірах. Тому я і зініціювала проєкт будівництва стадіону та втілила його в реалії. Нині у нас дуже гарне футбольне поле, де тренується наша футбольна команда — МФК «Бровари», створення якого теж було моєю ідеєю. Вважаю, що спорт допомагає людям ставати активними, а дітей відволікає від вулиці, шкідливих звичок і формує рішучий характер, котрий дасть змогу досягати поставленої мети. Загалом, у Броварах багато приватних футбольних структур. І тренування у них не дешеві. Зокрема, заняття для дітей занадто дорого коштують для батьків. Ідея створення муніципального футбольного клубу до мене прийшла, коли ми з синами гуляли в нашому парку «Перемога». І поведінка багатьох дітей із проблемних родин явно залишала бажати кращого. Тоді й подумалося: от якби їх залучити до якоїсь справи, наприклад, до спорту, що такого віку школярам подобається найбільше. Так з’явився МФК «Бровари». І тепер діти з багатодітних, малозабезпечених, загалом проблемних сімей можуть приходити сюди тренуватися безкоштовно. У нас тут професійні тренери. Юрій Макаров, приміром, — чемпіон України, свого часу грав у «Динамо». Вважаю цю свою ініціативу дуже вдалою. До речі, для звичайних сімей оплата тут практично символічна. І якщо раптом хтось не може заплатити за тренування своїх дітей, ми завжди йдемо назустріч.

— Які проблеми в Броварах вимагають якнайшвидшого реагування? Над чим ви почнете працювати найперше, коли вас оберуть головою Броварської ОТГ?

— Основним, найголовнішим, напрямком має стати будівництво нових шкіл та дитсадків. Бо з цим насправді катастрофічна ситуація в Броварах. Діти навчаються в дві, а то й у три зміни. Далі — транспорт. Я взагалі за комунальний транспорт, якого в Броварах нема. У нас тільки приватні перевізники, котрі укладають договори на кілька років. А якщо ми матимемо комунальний транспорт, то це будуть нові зручні великі автобуси. Третє місце в переліку найголовніших сфер, які потребують змін, — у медицини. Наприклад, гарного сучасного діагностичного центру в Броварах немає. Оскільки ж ми вже об’єднана територіальна громада — до нас приєдналося два села — Требухи й Княжичі, то там узагалі навіть немає фельдшерсько-акушерських пунктів. Про це треба обов’язково подбати. Бо то теж велика проблема, особливо для літніх людей.

Далі — система тарифів. За них ми будемо боротися. Бо, як зауважила на конференції Наталія Маслова, то дуже нагальне питання. Звісно, це всеукраїнська проблема. Але ми зробимо все від нас залежне, аби дотувати тарифи з місцевого бюджету, наскільки це можливо. Я би також хотіла всеукраїнські програми втілити на місцевому рівні. Наприклад, бабуся живе в квартирі площею 100 квадратних метрів. І їй субсидію не дають. Але субсидіювання на місцевому рівні, з індивідуальним підходом до кожного випадку, з перевіркою ситуації відповідними службами, було би дуже доречним. Бо людям пенсійного віку занадто важко тягти на собі такі комунальні платежі.

— Яка ваша родина, чи допомагають ваші близькі такій активній матусі, адже робота в раді забирає багато часу й сил?

— У мене двоє гарних синів. Я їх дуже люблю, а вони люблять мене. Ми з чоловіком стараємося багато вкладати в наших дітей задля їхнього майбутнього. Я дуже вдячна своєму чоловікові, з котрим ми на одній хвилі. Це моя опора у всьому. Він мені завжди допомагає. І, можливо, інколи стає і татом, і мамою, коли громадські, депутатські справи бувають настільки нагальними, що їх неможливо відкласти, а треба робити сьогодні й зараз. Діти теж розуміють, що мама старається для громади. І вони ніколи не обділені увагою. Молодший син Назарчик навчається в п’ятому класі, старший, Ігор, — у десятому. Хлопці займаються футболом.

Я маю дві вищі освіти. Остання — профільна. Я з відзнакою закінчила Академію при Президентові України. І почала працювати в цьому напрямку. Також маю амбітну мету, якої хочу досягти, — потрапити до Верховної Ради України. Бо хочу бути корисною не тільки на місцевому рівні, а й на загальнонаціональному.

— Які проєкти плануєте розвивати в селах, які нещодавно приєдналися до вашої громади?

— Нам насамперед треба, аби люди з Требухова та Княжичів повірили в те, що ми будемо розвивати не тільки Бровари, а почнемо займатися їхніми селами впритул. Там будуть старости, і всі нагальні питання ми вирішуватимемо спільно. Тобто місто не забуде про села. Коли мене оберуть головою ОТГ, то ми по максимуму допомагатимемо Княжичам і Требухову. Там проблеми не тільки з ФАПами. Транспортне сполучення теж залишає бажати кращого, хоча відстані від Броварів до цих населених пунктів невеликі, села практично дотичні до міста. Проблему має вирішити комунальний транспорт.

— Ви корінна броварчанка?

— Так. Народилася в Броварах, живу в Броварах, тут ростуть мої діти. І я хочу, щоби Бровари стали комфортним, безпечним містом, котре активно розвивається.

— Напевно, маєте зовсім мало вільного часу…

— У мене його практично немає. І часто жалкую, що обмежую сім’ю своєю увагою. Але коли час несподівано з’являється, то ми з дітьми їдемо на картинг. Я, до речі, теж картингістка, хоча сини мене вже, буває, й обганяють. Раніше ми часто бували в театрах у Києві. Тепер, на жаль, карантин.

— Як вирішуються у Броварах екологічні питання? Адже місто розбудовується, транспорту більшає, працюють підприємства, заправки, очисні споруди старіють…

— Це також нагальне питання в нашому місті. Маємо багато заводів, куди ми не можемо навіть із плановими перевірками потрапити. Люди ось сигналізують, що біля цеху одного з підприємств — сторонні запахи, в яких відчувається присмак заліза. У нас є служба, що перевіряє подібні випадки. Але повторюся, на завод той ми також потрапити не можемо, таке нині у нас законодавство. Не пускають туди ні представників міської влади, ні екологів. Тому перше, що треба в цьому напрямку зробити, — поставити спеціальні пункти контролю, котрі сигналізуватимуть, де є забруднення. Якщо з’являться конкретні докази, то можна звернутися й до вищих щаблів влади. І вирішити питання, аби покарати порушників, а також зобов’язати їх установити сучасні, європейського стандарту очисні системи та допускати екологів за першою нашою вимогою, щоб ті могли перевіряти кількість викидів у повітря тощо.

— Бровари мають ще одну проблему — це наркоманія.

— Так, для Броварів це проблема. Розповім навіть таку історію. Ми з чоловіком помітили, що в районі, де мешкаємо, біля нашого будинку базуються якісь різні незрозумілі авто. Що було видно і з відеокамер. Люди ходили навколо й ніби щось вишукували, забирали, сідали в автівки та їхали. Тож викликали поліцію, вона приїхала, все зафіксувала, пообіцяла знайти винних. Але звідти ці авто й люди зникли. Й по тому все. Маю припущення, що вони просто поміняли місце дислокації… До речі, мій колега Євген Авдієнко був ініціатором створення Муніципальної варти в Броварах. Ця структура могла би певною мірою допомогти і в нашому випадку. Депутати наші проголосували за створення Муніципальної варти. Але за фактом проєкт не реалізувався. Бо не було виділено коштів… Коли наша партія «РІДНИЙ ДІМ» зайде до міської влади потужною командою, ми цей проєкт обов’язково зробимо реальним. До речі, я вважаю, що Муніципальна варта на 50% має складатися з тих, хто побував у зоні АТО/ООС. Бо це люди, не дотичні ні до чинного мера, ні до влади. І могли би приймати рішення об’єктивні, а не «спущені зверху».

— Нині багато де втілюються в життя проєкти, пов’язані з безпритульними тваринами. І їхні положення спираються на європейський досвід.

— Уже два роки ми намагаємося побудувати в Броварах притулок для тварин. Навіть знайшли для нього місце. Побували і в Борисполі, де такий притулок є, і переймали там цей позитивний досвід. Бачили, як притулок працює. І там він справді європейського рівня. Проте в Броварах чомусь ця ідея теж не реалізувалася. Але думаю, що все у цьому плані попереду. Ми користуватимемося європейським досвідом і робитимемо наше місто цивілізованим і комфортним для життя. У всьому.

— Ваше життєве кредо?

— Перемога!

Читайте також:

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Здесь размещаете любое содержание.... (Події зараз вимкнено)