Ближнє коло. Як змінилася команда “слуг народу” за два роки Зеленського при владі

Через два роки після перемоги на президентських виборах Володимир Зеленський остаточно втратив первісну команду, але обріс новою, куди більш впливовою. Саме вона тепер грає президента.

Два роки тому між першим і другим турами президентських виборів фаворит гонки Володимир Зеленський представив свою команду: юристів, банкірів, лікарів, педагогів, підприємців і піарників. Більшість не мали політичного минулого, вони не були однодумцями, здатними сформувати єдину стратегію, і нагадували компанію випадкових людей.

Після перемоги Зеленського мало хто з них отримав високі посади. Як бонус багатьох відправили до парламенту під брендом “Слуги народу”. Але і ті, кому посада все-таки дісталася, з президентом пропрацювали недовго. Від влади відлучили майже всіх його тодішніх союзників: секретаря РНБО, премʼєра, міністрів, генпрокурора та навіть главу Офісу президента. Одні йшли через нереалізовані амбіції, інші — через розбіжності в команді або відсутність необхідного досвіду.

За два роки склад акторів умовного серіалу “Слуга народу” змінився кілька разів. У грі залишилися лише найближчі до Зеленського.

Випадкові люди

Іван Апаршин із 2008 по 2014 рік працював в секретаріаті Кабміну. У 2019-му Володимир Зеленський публічно назвав його експертом своєї команди в питаннях оборони та безпеки.

“Мою кандидатуру запропонував Анатолій Гриценко, я погодився — особисто знав Руслана Рябошапку та Андрія Богдана. Подумав, зможемо ефективно працювати, — пояснює Апаршин Фокусу свою появу в таборі Зеленського, помічаючи, що нікому з експертів майбутній президент посад не пропонував. — Після я відмовився балотуватися в народні депутати від “Слуги народу”, але взяв участь в конкурсі на посаду керівника Директорату з питань нацбезпеки й оборони Офісу президента і виграв”. Після відходу Богдана з Офісу президента директорат розформували без пояснення причин. Апаршин залишився без роботи.

Команда “Студії Квартал-95” — пробивні, спритні хлопці, але не політики. Політичну команду Зеленському створити не вдалося

політолог

Олександр Доній

“Усі памʼятають це гучне представлення команди експертів Зеленського в телеефірі. Але незабаром зʼясувалося, що стартова команда — муляж. Піар-технологи розуміли: для переконливої перемоги необхідно створити ілюзію, мовляв, крім того що Зеленський дуже порядний і свій хлопець з “нашого кварталу”, у нього в команді — фахівці. Що ж стосується особисто Зеленського, то він, швидше за все, вірив, що створює “дрім тім”, — вважає політтехнолог Віктор Бобиренко, який в 2015 році передбачив перемогу Зеленського, тоді ще коміка “Студії Квартал-95”, на майбутніх президентських виборах.

У “команду мрії” на старті входили Олександр Данилюк і Руслан Рябошапка. Перший пішов із поста секретаря РНБО через чотири місяці після призначення, другого звільнили з посади генпрокурора в березні 2020-го. Після звільнення Данилюк сказав: “Люди, які допомагали прийти Зеленському до влади, виявилися не потрібними в його моделі управління”. Такий поворот колишній секретар РНБО пояснив тим, що всі процеси глава держави захотів сконцентрувати в своєму офісі, а на посади поставив лояльних до себе, слабких людей.

З цією думкою згодні не всі, вважаючи, що молоді реформатори просто не впоралися з державною машиною.

“Подивіться, як вона розчавила премʼєра Олексія Гончарука, — парирує політолог Тарас Загородній. — Інша історія — відхід Андрія Богдана (у минулому урядового Уповноваженого з питань антикорупційної політики та радника екс-глави Дніпропетровської області Ігоря Коломойського) з Офісу президента. Його повʼязують з боротьбою за сфери впливу — дистанціюванням Зеленського від олігарха та внутрішнім конфліктом із радником президента Андрієм Єрмаком”.

Однак догляд молодих реформаторів на імідж Зеленського ніяк не вплинув. Ці персонажі не формували обличчя президента, адже виборці голосували не за команду, а виключно за нього самого. “Два роки потому після перемоги Зеленський перестав робити ставку на нові обличчя. Він почав повертати людей з позаминулої влади — з “досвідом та інституційною памʼяттю”. Але цей процес виборчий.

“Майстрів” президенту приводить його ж оточення, оцінює професіоналізм кандидатів із точки зору власного корпоративного інтересу, — впевнений Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства. — Тож не можна говорити, що у владу повернулися фахівці. Прийшли окремі персонажі, які хоч і мають досвід роботи в держорганах, але їх повернення у владу — заслуга лобістських зусиль когось із найближчого оточення президента”.

Ближнє коло

“Люди з оточення президента України Володимира Зеленського звикли писати сценарії серіалів, а не стратегії розвитку країни”, — так про команду глави держави сьогодні говорить екс-генпрокурор Руслан Рябошапка.

“Такий підхід був і на старті політичної карʼєри Зеленського, просто його було вигідно не помічати, — пояснює Бобиренко. — Зеленський завжди орієнтувався на свій умовний “Квартал”. Методи у нього шоуменські, на хайпі вони виграли вибори і продовжують так працювати. Зусилля всієї команди зводяться до одного: як пережити день і не втратити рейтинги”.

За підрахунками експертів Комітету виборців України, за перший рік президентства Зеленського більше 30 кварталівців та їх знайомих отримали державні посади. Виняток, мабуть, — друг дитинства Володимира Зеленського Іван Баканов. У складі “дрім тіму” він був із самого початку, зрештою отримав посаду глави Служби безпеки України, хоча до цього не працював ні в структурах спецслужб, ні взагалі в правоохоронних органах. Хоча після свого призначення Баканов пішов у тінь, він виконує вказівки президента, оберігаючи відомство від воєн груп впливу: запросив в СБУ представників старої гвардії, які забезпечують баланс інтересів.

Сьогодні Баканов, як і бізнес-партнер Зеленського по “Кварталу-95”, а нині перший помічник президента Сергій Шефір, входить до вузького кола президента, який Баканову довіряє. Але, на відміну від Баканова, Шефір, як і перший заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко, — людина без формальних зобовʼязань, тому обидва вони виконують всі доручення президента. Наприклад, кулуарно зустрічаються з олігархами.

“Якщо проаналізувати кадровий склад Офісу президента, враховуючи тих, хто не сильно світиться (як, наприклад, сценарист “Кварталу-95” Юрій Костюк, який пише всі промови президенту, або Марія Левченко, помічниця президента), можна помітити, що навіть після якоїсь ротації на Банковій найближче оточення Володимира Зеленського, що було з ним поряд не роками, а десятиліттями, залишається. Для нього це комфортне середовище. Команда “Студії Квартал-95″ — пробивні, спритні хлопці, але не політики. Політичну команду Зеленському створити не вдалося”, — говорить Олександр Доній, президент Центру досліджень політичних цінностей.

За периметром “Кварталу”

У близьке коло Зеленського входить і нинішній глава Офісу президента Андрій Єрмак. Його навіть називають господарем Банкової. За останній рік він де-факто встановив монополію на президента. Єрмак не тільки намагається бути в курсі всіх справ Зеленського, але навіть фізично постійно присутній поруч із ним, без його уваги не залишається майже жодне питання державної ваги.

Саме Єрмак визначає політику України на міжнародній арені, перш за все — у російському напрямку. Його також часто критикують за спроби сконцентрувати в своїх руках питання газу та миру на Донбасі. Крім того, Єрмак представляє президента на зустрічах у “нормандському форматі”, намагається контролювати американський напрям. А ще вирішує кадрові питання. Він порекомендував призначити в ОП Михайла Подоляка, який курує інформаційну політику глави держави, Олексія Арестовича, спікера української делегації ТКГ в Мінську, а також свого заступника Олега Татарова, чиновника часів Віктора Януковича. При цьому політологи зазначають, що до Єрмака виникає куди більше зауважень, ніж до Богдана, але аргументи критиків майже ніколи не досягають мети.

Два роки потому після перемоги Зеленський перестав робити ставку на нові обличчя, а повертає людей з позаминулої влади — з “досвідом та інституційною пам’яттю”

директор Центру досліджень

Віталій Кулик

Багато що за два роки пережила й Ірина Венедіктова. Починала вона, як Іван Апаршин, експерткою команди Зеленського, після стала народною депутаткою, далі — виконувачкою обовʼязків директора Державного бюро розслідувань, а в березні 2020-го — генпрокуроркою. Руху карʼєрними сходами зобовʼязана Єрмаку та Шефіру — це вони переконали президента, що Венедіктова буде хорошою генпрокуроркою. Сама вона ніколи не приховувала, що є людиною президента. “Щоправда, в кулуарах вже помічають, що Венедіктова не показує обіцяний результат. Вона намагається проскочити між крапельками й інтересами різних груп, що викликає роздратування”, — припускає Віталій Кулик.

Сольні партії

Людиною з оточення Зеленського можна назвати й Арсена Авакова, міністра внутрішніх справ. Але вони не друзі, нескінченно довіряти міністру президент не може, як, втім, і позбутися від нього. “Аваков — вимушений персонаж, який на етапі передвиборчої кампанії підставив Зеленському плече, і це плече було потужне та впливове. Зараз президент не просто вдячний йому за позицію під час виборів, коли Аваков не підтримав Петра Порошенка і проявив дружній нейтралітет до Зеленського, але розуміє, що той може забезпечити порядок у країні, контролюючи вулицю. При цьому в Авакова є політичні амбіції. Це означає, що з партнера він може швидко перетворитися на конкурента”, — говорить Доній. За його словами, саме Аваков ризикує стати опонентом Зеленського під час наступних президентських виборів:

“Він може стати символом центристського електорату, тому що за Зеленського голосували як за центристського кандидата на противагу двох крайнощів — представника українського націоналізму Петра Порошенка та Віктора Медведчука, який уособлював прокремлівські сили. Аваков, російськомовний майданівець, може стати альтернативою Зеленському. Необовʼязково демократичною, якщо використовуватиме ідеологію сильної руки. І Зеленський повинен це розуміти”. Швидше за все, президент давно це розуміє.

Близькі до глави держави джерела Фокуса кажуть, що Зеленського часом дратує присутність Арсена Авакова, і він на пару з Єрмаком готовий ускладнювати міністру життя. Наприклад, як у випадку затримання Сергія Пашинського, близького соратника міністра внутрішніх справ, за підозрою в нанесенні тяжкого тілесного ушкодження (нещодавно суд першої інстанції його виправдав) або вимогою закрити нелегальні ігрові зали, які нерідко кришувало власне МВС.

“Але найбільше команда президента втрачає від дистанціювання спікера Дмитра Разумкова. Він почав самостійну гру в парламенті через специфічне ставлення до нього Зеленського. Згодом спікера почали відлучати від ухвалення стратегічних рішень, до нього перестали прислухатися, зокрема в кадрових питаннях, не дозволили сформувати під себе більшість у парламенті, — продовжує політолог Кулик. — за таку самостійність за інших обставин Разумков міг бути покараний — пішов би слідом за Данилюком, Рябошапкою і Гончаруком. Але посада його рятує”. Деякі зі “слуг” все частіше шкодують, що спікером не став ідеолог партії Руслан Стефанчук, який більш відданий президенту.

“Разумков зараз не просто спікер, на нього орієнтується частина депутатів, він взаємодіє з низкою політичних гравців поза парламентом, — каже Віталій Кулик. — Він думає про створення власного політичного проекту, процес знаходиться на завершальному етапі. Разумков спробує сісти в центрі та відкушувати лівоцентристський електорат “слуг” та ОПЗЖ”. Шанс на успіх є. За останніми даними Центру Разумкова, довіра українців до глави Верховної Ради порівняно з іншими політиками висока — 32%, у той час як Зеленському довіряють 26,5%.

У 2019-му Зеленський обіцяв, що йде в президенти на один термін, але через два роки в партії “Слуга народу” заявили про те, що можливий і другий. З одного боку, це може згуртувати команду навколо нього, з іншого — ближче до закінчення каденції глава держави напевно зробить чергову чистку ненадійних друзів. Під роздачу напевно потраплять і ті, хто зараз формує порядок Зеленського. Особливо, якщо той остаточно втратить рейтинг. У такому випадку стрілочники візьмуть на себе частину негативу, а в Зеленського шанс поборотися за президентське крісло нехай і трохи, але все ж підвищиться.

Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *